Запор у кішки: види, симптоми, причини, лікування

Що робити якщо ви підозрюєте запор у кішки? Як поставити правильний діагноз і надати допомогу вихованцеві своєчасно? Не менш важливе питання - як не нашкодити і не переплутати запор з більш небезпечним для життя станом? У всьому розберемося нижче.

Що таке запор?

Запор - це порушення роботи травної системи, при якому утруднюється, сповільнюється або зупиняється робота кишечника. Головною ознакою запору є неможливість спорожнити кишечник або скрутна дефекація.

На думку лікарів запор не є хворобою, а виступає в ролі симптому. Це думка заперечується лікарями загальної практики, які говорять про те, що в деяких ситуаціях запор може бути хронічним нездужанням. Багато в чому ймовірність розвитку запору залежить від способу життя та індивідуальних особливостей фізіології. Наприклад, запор у кошеняти очікуємо, якщо малюка недавно перевели на новий тип харчування. З однаковою ймовірністю у кошеняти може розвинутися і діарея. При цьому варто враховувати, що пронос і запор виступатимуть симптомами при зміні мікрофлори кишечника.

Багато власників тварин не сприймає запор, як серйозну загрозу здоров`ю. Ця думка помилкова, оскільки при будь-якому порушенні травлення страждає весь організм. Крім того, хронічні запори у кішок приводять до серйозних наслідків в роботі очисної системи організму.

Види, причини і наслідки запору у кішок

Основні ознаки запору - це неспокійний стан і нездатність спорожнити кишечник. На тлі нездужання кіт може виглядати слабким, відмовлятися від їжі, відчувати симптоми отруєння.

Наслідки запорів у кішок безпосередньо пов`язані з причиною розвитку порушення травлення, тривалості перебування, віку і фортеці здоров`я тварини. Вважається, що відсутність дефекації більше двох діб - це явна ознака запору. Стан може супроводжуватися апатією, відрижкою, бурлінням в животі дивним запахом з пащі. До слова, кішка може не виглядати голодної, оскільки під час запору багато тварин відчувають неправдиву ситість.

Загальні порушення, що відбуваються в організмі на тлі інтоксикації, призводять до швидкої стомлюваності. Перші зовнішні ознаки можна помітити за станом вовни, яка втрачає здоровий блиск. При більш детальному огляді ви виявите, що шкіра кішки почала лущитися або втратила притаманну їй еластичність. При тривалому запорі страждає видільна і очисна система організму. Симптомами порушення роботи печінки можна вважати легкий жовтий відтінок кігтів і їх ламкість.

Види і причини закрепів у кішок

Залежно від гостроти перебігу і можливих наслідків, такий стан як запор, прийнято розділяти на кілька типів.

Найпоширеніший тип - неврогенний. Стан не носить постійного характеру, оскільки пов`язано з певними обставинами. Наприклад, кішка може категорично відмовляється ходити в туалет від стресу або якщо ви взяли її з собою в поїздку. Після переїзду або перебуваючи на незнайомій території тварина може не спорожняти кишечник кілька днів поспіль.

Тут мова йде не про фізіологічні причини, а про те, що тварина спочатку стримує позиви усвідомлено, пізніше, організм починає «підкорятися». У деяких випадках неврогенний запор пов`язаний з новоутвореннями або травмами прямої кишки. Тварині боляче ходити в туалет, і воно терпить скільки може. Через стримування дефекації знижується перистальтика кишечника, що призводить до розвитку хронічного запору.

Ще один тип неврогенного запору пов`язаний з обмеженнями кішки в доступі до лотка. Якщо вихованець не може сходити в туалет тоді, коли йому це потрібно, його перистальтика сповільнюється «природним» шляхом. Наслідки аналогічні - хронічний запор. Неврогенний запор може виникати і на тлі больового синдрому. Наприклад, після пологів виникає відразу дві вагомі причини для розвитку запору: порушення перистальтики кишечника і стрес.

після стерилізації, операції до якої вдаються дедалі більше власників кішок, тварина може мучитися запором з трьох причин: біль, стрес, дія наркозу на скоротливу здатність м`язів. Проблеми з дефекацією можуть виникати після операції будь-якого характеру, навіть якщо втручання не торкнулося черевну порожнину. Проблема в тому, що розслаблюють речовини, які водяться тварини для підтримки наркозу, впливають на м`язи і перистальтику. Простіше кажучи, кишечник кішки не може скорочуватися в звичайному режимі, що призводить до застою калових мас.

Другий за поширеністю, аліментарний тип запору безпосередньо пов`язаний з раціоном тваринного. Якщо харчування кішки не збагачене необхідною кількістю вітамінів, жорстких волокон і мікроелементів, порушення в роботі травної системи очікувані. Для кішок нетипово споживання солодких і борошняних продуктів, а регулярні частування такими ласощами можуть привести до розвитку хронічної форми запору або діареї.

аліментарний запор може виникати через брак води в організмі. Найпоширеніший випадок - це харчування кішки сухим кормом на тлі відсутності доступу до поїлки. Якщо ви віддаєте перевагу містити кішку на промислових кормах, подбайте щоб поїлка завжди перебувала в доступі у вихованця. Обов`язково міняйте воду хоча б раз в день, особливо в жарку пору року.

Зверніть увагу! Багато власників помилково вважають, що кішку корисніше годувати тільки м`ясом. Однак раціон, що складається тільки з білкових продуктів не є повноцінним. Від яловичини, яка вживається без жорстких волокон, у кішки також може розвинутися запор.

Поширений і важко діагностується спастичний тип запору, вважається наслідків ряду несприятливих факторів. Наприклад, якщо кішка живе в несприятливому середовищі, постійно перебуває у стресовому стані, неповноцінно харчується, то в організмі у тварини поступово відбуваються зміни. Намагаючись вижити, організм і всі його системи пристосовуються до неправильної, по суті, роботі. Запор в такому випадку не найбільша проблема, але дуже поширений симптом.

Діагностика спастичного запору проводиться індивідуально і тільки шляхом тривалих спостережень. Тут існує ще одна складність - індивідуальні особливості організму. Звичайно, існує теорія, по якій кішка повинна ходити в туалет один раз в день, але на тлі цієї теорії існують тварини, які ходять в туалет один раз в два дні і добре себе почувають. Якщо у кішки підозрюється спастичний запор, точність діагностики більше залежить від власника його спостережливості, ніж від ветеринара.

Як і при будь-якому типі запору, спастичні порушення призводять до спресовиванію калових мас в кишечнику і їх затвердінню. У підсумку, в процесі дефекації, калові маси роздряпували стінки товстого кишечника. В особливо запущених випадках в товстому кишечнику утворюються рубці, які згодом стають причиною хронічних закрепів.

Гиподинамический тип запору, обумовлений зниженою рухливістю. Саме про це типі йдеться, якщо діагностований запор у вагітної кішки. На пізніх термінах вагітності, тварини віддають перевагу більше спати і прокидатися тільки для того, щоб сходити в туалет або поїсти. Друга група ризику, це тварина старше 7 років. Запор у літній кішки вважається очікуваним явищем, оскільки загальна активність тваринного знижується.

У кішок, особливо у кошенят, поширений механічний тип запору. Тут може бути два варіанти розвитку подій:

• Здавлювання кишечника механічним шляхом (внаслідок збільшення органів або здуття очеревини).
• Ковтанні стороннього предмета.

важливо! Внаслідок механічного тиску на кишечник, може утворитися його заворот. Запор у такому випадку є лише одним із симптомів, а саме стан смертельно небезпечно для тваринного.

Єдиний, порівняно безпечний сценарій при механічному замку - це закупорка кишечника або шлунка шерстю. Багато вихованці страждають від шерсті, яку ковтають при умовно. Для профілактики запорів і проблем з травленням, кішкам рекомендується давати спеціальні пасти, які розчиняють шерстинки в шлунку і допомагають вивести їх з організму природним шляхом.

Проктогенного тип запору обумовлений індивідуальною чутливістю травної системи або недугами, які торкнулися кишечник. Проктогенного запор згодом переростає в гострий тип, який обумовлений запаленням в товстому або тонкому кишечнику, появою тріщин і виразок, розвитком коліту або гострого гастриту. В обох випадках кішка потребує лікування і невідкладної допомоги, оскільки запор в цьому випадку виступає лише симптомом.

Запор у кішки може розвинутися внаслідок прийому медичних препаратів, наприклад, після антибіотиків або спазмолітиків. Вище вже згадувалося, що після операції, при яких вводився глибокий наркоз, тимчасовий запор швидше є нормою, ніж відхиленням. У всіх вищенаведених випадках причиною запору можна вважати порушення функціонування кишечника як в товстому, так і в тонкому відділі.

Самий мало поширений тип запору у кішок - це ендокринний. Цей тип порушення складно діагностувати, оскільки він є симптомом або наслідком порушення роботи щитовидної залози. Як і всі живі істоти, кішки можуть страждати від гіпотиреозу, діабету або інших гормональних порушень. Досить часто гормональні порушення обумовлені статевою активністю і «порожніми» тічками.

Зверніть увагу! Для профілактики гормональних збоїв всіх неплемінних тварин рекомендується каструвати до настання статевої охоти.

атонічний тип запору практично не діагностують у тварх, оскільки він не пов`язаний з затримкою калових мас. при атонії випорожнення кишечника відбуваються, але калові маси виходять в дуже великій кількості, травмуючи стінки кишечника і анальний отвір. Кішка не може спорожнити кишечник до тих пір, поки він не переповниться, оскільки перистальтика працює неповноцінно. Визначення типу походить від слова «атонія», яка вказує на відсутність скоротливої ​​активності кишечника або інших органів.

мегаколон - маловідома патологія у кішок, яка характеризується фактичним збільшенням розміру товстої кишки. Причинами патології найчастіше є вроджені порушення, які дають про себе знати вже в самому ранньому віці. Якщо ваш кошеня, незважаючи на повноцінний раціон, постійно страждає від закрепів, його варто показати ветеринару для більш детального обстеження травної системи.

Наведемо причини, які найчастіше провокують запор у кішок:

• стрес.
• Неправильне харчування і мала кількість рідини.
• Новоутворення, рубці або ущільнення (гіперплазія) в кишечнику або анальному отворі.
• Тріщини, пошкодження, запалення або набряки кишечника, анального отвору.
• Проблеми з паранальнимі залозами у кішки.
• Механічний вплив на кишечник - внутрішньопорожнинні пухлини, асцит, вагітності і так далі.
• атонія кишечника.
• Прийом деяких медичних препаратів.
• вроджені порушення.

Пам`ятайте! Запор найчастіше є симптомом, тому самостійне симптоматичне лікування може призвести до тимчасового полегшення самопочуття, але погіршення ситуації в цілому. При частих запорах краще показати улюбленця лікаря.

Причини запору, не пов`язані з травною системою

Навколо анального отвору у кішки є особливі залози, які відповідають за виробництво особливого запахового секрету. Коли тварина здорово, рідина в параанальних залозах має трохи в`язку структуру і виділяється при кожній дефекації. Таким чином, за допомогою фекалій, тварина залишає мітки на своїй території.

При порушенні метаболізму різного характеру рідина в параанальних залозах може розріджувати або ставати густішою. У першому випадку виділення запахового секрету стають занадто рясним, що провокує залози на більш активну роботу. Якщо рідина стала густішою, вона не виділяється з кожної дефекації і застоюється в залозах.

Незалежно від типу порушення роботи залоз, у кішки рано чи пізно, розвивається запалення, яке призводить до больових відчуттям. Першими ознаками запалення паранальних залоз можна вважати занепокоєння, зацікавленість кішки в посиленому вилизування промежини і сильний свербіж. Одним з яскравих ознак закупорки паранальних залоз є бажання кішки почухати анальний отвір про підлогові поверхні, наприклад, килими. Для цього тварина сідає, виставляє задні лапи вперед і перебирає передніми (їздить на попі).

Лікування запалення анальних залоз залежить від ступеня занедбаності ситуації. Якщо проблема ігнорувалися довгий час, кішка роздряпала анальний отвір, тканини інфікуються, а це може привести до дуже серйозних наслідків. В якості профілактичних заходів, паранальних залози чистять за допомогою механічного видавлювання. У довгостроковій перспективі чистка не допоможе, оскільки потрібно виявити і виключити причину, по якій залози почали працювати неправильно.

До запорів спастичного або проктогенного характеру можуть привести проблем з хребтом або опорно-руховим апаратом. При болю в суглобах або хребті, кішці важко зайняти позу для дефекації. Унаслідок больового синдрому, тварина стримує позиви до спорожнення кишечника стільки, скільки може. Недосвідчені власники часто не розуміють, що тварина не може повноцінно спорожнити кишечник, що не зайнявши певної пози.

Для вирішення проблем з опорно-руховим апаратом, тварина повинна отримувати комплексне лікування. Запор усувають за допомогою симптоматичного лікування оскільки додаткова інтоксикація організму тільки шкодить. Для лікування опорно-рухового апарату необхідно звернутися до ветеринара. Найпоширеніші ортопедичні проблеми, що призводять до запору, це: остеохондроз, артрит, защемлення хребетного нерва і інші проблеми, пов`язані з хребтом.

До запорів різних типів може привести грижа. У загальному розумінні, грижа це:

• Збільшення органу і заняття їм неприродного положення.
• випинання органу.

Найпоширенішими грижами вважають пупкову і пахову (найчастіше є вродженими). При утворенні грижі в м`язової прошарку залишається отвір, в яке може випасти фрагмент органу. Рухливі грижі не є небезпечними в дитячому віці, їх можна вправити без оперативного втручання або за допомогою малоінвазивної хірургічної процедури.

Грижа з утиском становлять особливу небезпеку, оскільки кільце, через які випечений фрагмент органу, стискається, що призводить до відмирання тканин. Без повноцінного кровообігу тканини відмирають в лічені години, що призводить до некротичних процесор і сепсису.

Защемлена грижа - це дуже хворобливе явище, яке може привести до запору та інших проблем зі здоров`ям. До хронічного запор може привести пахова грижа, незалежно від того ущемлена вона чи ні. Поки тварина не намагається спорожнити кишечник, воно не відчуває особливого дискомфорту. Однак при потугах, які допомагають виштовхнути калові маси з кишечника, грижа ущемляється, що призводить до сильного больового синдрому і порушення кровообігу в органі.

важливо! І в людський медицині, і в ветеринарії, грижа і запор є взаємопов`язаними явищами.

Наслідки частих запорів у кішки

Позначимо, що про лікування запорів є дуже багато інформації, але вся вона «подається» з застереженнями. Проблема в тому, що успішність лікування може «підтвердити» тільки тварина. У випадку з кішками, які дуже активні від природи, власник може судити про те, що недуга був переможений по гарному настрою і грайливості тваринного.

При спастичному і неврогенному видах запорів, які згадувалися вище, погіршення здоров`я може і не супроводжуватися явними ознаками. Тобто, тварина може ходити в туалет, але не в змозі спорожнити кишечник повністю. Це один з видів приховано розвиваються недуг, несвоєчасне лікування яких закінчується серйозними і часто незворотними наслідками.

Постійна інтоксикація, яка не має симптомів сильного отруєння, але не дає кішці жити повноцінно, практично непомітна. Тільки наглядова власник зможе помітити, що кішка стала менш активною, у неї погіршився апетит і з`явилися легкі ознаки інтоксикації. Діагностика ускладнюється ще й тим, що кішки часто приховують своє нездужання, щоб зберегти «статус в зграї».

На запор хронічного характеру може вказувати нудота, яка є явною ознакою тривалої інтоксикації. На тлі постійного травмування кишечника кішка відчуває біль, яку можна визначити за підвищеним тонусом черевної стінки. Нерідко тварини починають ігнорувати лоток, оскільки на рівні асоціацією пов`язують його з болем.

Як відрізнити запор від кишкової непрохідності?

Як ви вже встигли переконатися, видів запорів і їх причин безліч. При самостійної діагностики важливо визначити запор у кішки і вміти відрізнити його від кишкової непрохідності. В деяких випадках кишкова непрохідність і запор поняття тотожні, наприклад, якщо мова йде про закупорці кишечника шерстю.

Існує таке поняття, як заворот кишечника, який супроводжується запором. На відміну від звичайного порушення травлення, це стан смертельно небезпечно, швидко прогресує і призводить до незворотних наслідків. При завороту кишечника фрагмент органу перехлёстивается, що призводить до передавлювання кровоносних судин, відмирання тканин, некрозу і сепсису. Власники тисяч тварин дізналися про діагноз, від якого загинув їх вихованець, тільки після розтину.

важливо! Кишкова непрохідність на тлі закупорки або перехлеста кишечника, усуваються тільки хірургічним шляхом.

Відрізнити звичайні запор від кишкової необхідності можна лише за кількома ознаками. Запор дає свою симптоматику не відразу, тобто кішка з перших годин виглядає не дуже здоровою, відмовляється грати, відчуває інтоксикацію. При завороту кишечника симптоми розвиваються дуже стрімко, стан супроводжується різким підвищенням або пониженням температури, блідістю слизових оболонок, сильним болем в черевній порожнині.

Остаточний діагноз про закупорці кишечника або його завороту ставиться тільки після проведення рентгенографії з контрастом. Зазвичай в якості контрасту використовують барій, який світиться на рентгенівських знімках. За світінням на знімку можна побачити в якому фрагменті кишечника починається непрохідність і наскільки вона серйозна.

Як допомогти кішці при запорах?

Тепер розглянемо методи, які дозволять позбавити кішку від запору. Важливо розуміти, що перша допомога актуальна лише в тому випадку, коли тварина нормально себе веде і візуально не виглядає занадто болісно.

Негайно зверніться до лікаря, якщо помітили:

• Зміни пігментації слизових оболонок (синюшність, блідість).
• Різке зниження або підвищення температури тіла.
• Нудоту та інші ознаки отруєння.
• Сильний больовий синдром - кішка кричить, не дає чіпати живіт, очеревина тверда й напружена.
• Запалення або звітність анального отвору.

Якщо запор носить спастичний характер, тобто виник по ряду несприятливих факторів, починати потрібно з щадних заходів. Наприклад, масаж живота, акуратний, але тривалий і регулярний, дає хороші результати. Масажуйте очеревину пальпіруя її пальцями за годинниковою стрілкою. Доброю ознакою є булькання в кишечнику «у відповідь» на масаж. Це означає, що кишечник працює і перистальтика збережена.

Якщо протягом доби вихованець так і не сходив в туалет, можна вдатися до універсальних проносних засобів. дюфалак вважається безпечним медикаментозним засобом, його призначають навіть немовлятам. Для першого прийому кішці вливають профілактичну дозування. Через кілька годин спостережень прийом препарату можна повторити. лікування дюфалак необхідно поєднувати з масажем живота, також забезпечити тварині тепло, спокій і комфорт.

Зверніть увагу! Під час запору бажано, щоб кішка не отримувала їжу, але було оснащена безперешкодним доступом до води.

Паралельно з масажем можна і потрібно давати тварині пробіотики. Запор може виникнути на тлі дисбактеріозу або спровокувати його. У будь-якому випадку і за будь-яких порушеннях роботи травної системи страждає мікрофлора, яку потрібно відновлювати. Прибуток можна давати кішці в двох видах:

• медикаментозних речовин.
• Ферментовані продукти - приготований в домашніх умовах йогурт або кефір служить багатим джерелом корисних лакто-і біфідобактерії.

Якщо кішка страждала від дисбактеріозу і до запору, краще застосовувати спеціальні препарати, які містять живі лактобактерії. Зазвичай препарати продаються у вигляді суспензії або у формі порошку, який потрібно розвести у воді або спеціальному каталізаторі і випоювати тваринам. В якості допоміжних засобів можна використовувати препарати зі звичайної аптеки, наприклад, Лінекс, Хілак форте, Бифиформ та інші.

важливо! Популярний Лактусан підійде для лікування дисбактеріозу далеко не у всіх кішок. Статистично, у 40% дорослих тварин розвивається непереносимість лактози, а Лактусан складається з структурного ізомеру молочного цукру, тобто лактози, яку отримали штучно.

До порівняно безпечним проносних засобів можна віднести:

• клізма Мікролакс - продається в одноразовому тюбику ємністю від 3 до 5 гр. Препарат швидко обволікає стінки кишечника і провокує дефекацію.
• Проносні засоби осмотичного типу, наприклад, Нормазе. При грамотному і своєчасному використанні препарат швидко і м`яко усуває запор. Передозування практично неможлива, однак у препарату є протипоказання: непереносимість лактози, блювота, гострий больовий синдром, непрохідність кишечника (!), Стеноз артерій, пошкодження слизових оболонок кишечника, кровотеча в кишечнику (незалежно від етіології) і зневоднення.
• Контактні проносні засоби, наприклад, сенаде. Препарат впливає безпосередньо на товстий кишечник, змушуючи його більш активно працювати і скорочуватися. Майже всі препарати цього типу мають широкий спектр протипоказань.

Зверніть увагу! Контактні проносні засоби вважаються більш безпечними, ніж осмотичні, але для людей ... і то не для всіх! Самостійне лікування вихованця може закінчитися трагічно, тому усвідомлено зважуйте всі ризики, вдаючись до застосуванню не призначених лікарем препаратів.

Лікування запору у кішок народними засобами

Почнемо з найпоширенішого і приємного способу лікування запору у кішок. Багато досвідчених власники підтверджують, що згущене молоко може допомогти при запорах у кішки причому швидко (протягом декількох годин) і м`яко. Як не дивно, це правда, склад справжнього згущеного молока стимулює перистальтику кишечника. Згущене молоко потрібно розводити чистою водою (1: 1). Найчастіше, кішка самостійно випиває «ліки».

Справитися з запором може і масло. Бажано застосовувати тільки льняне масло, оскільки воно правильно розщеплюється в організмі кішки і не завдасть шкоди. Навіть якщо лляне масло не спровокує дефекацію, воно сприятливо вплине на роздратовані стінки кишечника.

Якщо лляної олії немає, підійде:

• Вазелинове масло.
• Рослинна олія (соняшникова, рафінована, гарячого віджимання, очищене).
• Оливкова олія.
• В крайньому випадку - касторове масло (Може викликати сильну блювоту).

вазелінові свічки - хороше і перевірений засіб, який не можна застосовувати при закупорці або завороту кишечника. В інших випадках, навіть якщо свічки не допоможуть, гірше вони не зроблять. Вазелін обволікає травмовані слизові оболонки і сприяє їх відновленню.